гущавник гущавни́к -а, ч. Густі зарості, гущавина. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках гущавник — Гущавни́к, -ку́, в -ку́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.) гущавник — Гущавник, -ка м. = гущак. Вх. Зн. 13. Словник української мови Грінченка