гілка —
гі́лка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гі́лки
Орфографічний словник української мови
гілка —
[г’ілка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. -лки, -лок дв'і г'ілкие
Орфоепічний словник української мови
гілка —
-и, ж. Невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або трав'янистої рослини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гілка —
ГІ́ЛКА, и, мн. гілки́, гіло́к, ж. 1. Боковий відросток, пагін дерева, чагарнику, а також трав'янистої рослини. І не подумавши німало [анітрохи], Нап'явсь [Еней], за гілочку смикнув, Аж дерево те затріщало, І зараз гілку одчахнув (І.
Словник української мови у 20 томах
гілка —
гі́лка вульг. імпотент (ср)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
гілка —
руба́ти гі́лку, на які́й сидимо́ (під собо́ю). Підривати основи власного життя, добробуту, престижу тощо. Невже у тих, хто псує нашу землю, немає дітей, онуків?.. Нехай приїдуть у Ковель, подивляться на водосховище .. з гнилою водою, на поля..
Фразеологічний словник української мови
гілка —
ГІ́ЛКА (відросток, пагін дерева, куща й т. ін.), ГАЛУ́ЗКА, ГАЛУЗИ́НА, ВІ́ТА, ГА́ЛУЗЬ, ВІ́ТКА розм., ВІТЬ розм. рідше, БИ́ЛО діал.; ЛА́ПА (перев. хвойного дерева або пишна). Пташка з гілки ізлетіла й цвітом гілка затремтіла (П.
Словник синонімів української мови
гілка —
ГІ́ЛКА, и, ж. Невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або трав’янистої рослини. І не подумавши німало, Нап’явсь [Еней], за гілочку смикнув, Аж дерево те затріщало, І зараз гілку одчахнув (Котл.
Словник української мови в 11 томах
гілка —
Гілка, -ки ж. 1) Вѣтка. 2) Палка для подбиванія мяча. КС. 1887. VI. 457. 3) Родъ игры въ мячъ. КС. 1887. V. 457, 458. ум. гілечка, гілочка.
Словник української мови Грінченка