гілка
ГІ́ЛКА, и, мн. гілки́, гіло́к, ж.
1. Боковий відросток, пагін дерева, чагарнику, а також трав'янистої рослини.
І не подумавши німало [анітрохи], Нап'явсь [Еней], за гілочку смикнув, Аж дерево те затріщало, І зараз гілку одчахнув (І. Котляревський);
Роман .. позатикав свіжий ласкавець та гілки крокосу за образи (І. Нечуй-Левицький);
Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння, А гілки квіток сплелися На вікні, неначе ґрати (Леся Українка);
Дві пташки, пурхаючи з гілки на гілку, подивлялись на нас і несподівано зливались в обіймах (В. Винниченко);
Проти вечірнього неба ... посновано мереживо гілок і гілочок, вершин дерев і ліщини (І. Багряний);
Зламані гілки, бічна лазівка в заростях, прорізана уздовж стовбура стріла – будь-що могло виявитися натяком для пильних і вказувати на можливу криївку зниклого Карла-Йозефа (Ю. Андрухович);
* У порівн. Од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах (І. Нечуй-Левицький).
2. перен. Відгалуження чого-небудь.
По двох гілках, на які ділиться легенева артерія, кров тече до легенів (з навч. літ.);
// Відгалуження певного роду, сім'ї; складова частина родового дерева (див. де́рево).
Аблачимські і Романови – то дві гілки роду (Т. Масенко);
Другий син Рафал Людовик Скарбек, хорунжий коломийський, успадкував усі маєтності галицької гілки родини (з Інтернету).
(1) Оли́вна гі́лка – гілка дерева оливи як символ злагоди, миру.
[Мартіан: ] Чи ж найпочесніше у світі – лавр? Шановний дуб, оливна гілка миру, свячена пальма – чи ж не рівноправні вони славутнім лаврам? (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)