доброта —
доброта́ іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
доброта —
Добро́та. Якість, добра якість. За доброту кождої коси даю повну поруку! (Б., 1890, рекл.); Знамениті меди питні і меди овочеві домашного виробу. За чистоту і доброту гарантую (Б., 1905, рекл.) // пол. dobroć — 1) доброта, 2) добра якість, добротність, dobroć materiału — доброякісність матеріалу.
Українська літературна мова на Буковині
доброта —
-и, ж. Чуйне, дружнє ставлення до людей. || Привітність, ласка, прихильність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
доброта —
I. ЛА́СКА (співчутливе, привітне, доброзичливе ставлення до кого-небудь), ЛАСКА́ВІСТЬ, ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВІСТЬ, ДОБРОТА́, ДО́БРІСТЬ, ЗИЧЛИ́ВІСТЬ, ТЕПЛОТА́, ТЕПЛО́, ТЕПЛІ́НЬ розм., ЖА́ЛУВАННЯ розм.
Словник синонімів української мови
доброта —
ДОБРОТА́, и́, ж. Чутливе, дружнє ставлення до людей. Не шукай красоти, а шукай доброти (Укр.. присл.., 1955, 116); Сміялися з його незграбного вигляду, але любили.. за його доброту (Фр., II, 1950, 217); // Привітність, ласка, прихильність.
Словник української мови в 11 томах
доброта —
Доброта, -ти ж. Все хорошее, хорошія свойства, доброкачественность. Доброта погибла, а чорзна що осталось. Мил. 13. Освіти мене, рабу Божу, перед усім миром добротою, красотою, любощами і милощами. Чуб. I. 93. Въ слѣд. свад.
Словник української мови Грінченка