достача —
ДОСТА́ЧА, і, ж., розм. Те саме, що доста́ток 1. По зблідлому сухому обличчю, котре не казало про розкоші та достачі, пробігали похмурі смуги (Мирний, І, 1954, 319); В непоказних одноповерхових домах із крутими гонтовими дахами або солом’яними стріхами...
Словник української мови в 11 томах
достача —
Достача, -чі ж. 1) Часть, слѣдуемая мельнику за помолъ? 2) Изобиліе. 3) Необходимый для работы матеріалъ. Аби ваша достача, а ми хоч який віз, то зробим.
Словник української мови Грінченка