Значення в інших словниках
-
завойовник —
завойо́вник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
завойовник —
див. ворог
Словник синонімів Вусика
-
завойовник —
[завойоўниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
-
завойовник —
-а, ч. 1》 Той, хто бере участь у підкоренні, загарбанні країн, поневоленні народів силою війська; прот. визволитель. 2》 перен., чого. Той, хто проникає в таємниці чого-небудь, розвідує, підкоряє що-небудь невідоме, неосвоєне.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
завойовник —
ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн.
Словник синонімів української мови
-
завойовник —
Завойо́вни́к, -ка́, -ко́ві, -ку́! -ники́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
завойовник —
ЗАВОЙО́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто бере участь у підкоренні, загарбанні країн, поневоленні народів силою війська; протилежне визволитель.
Словник української мови в 11 томах
-
завойовник —
Завойовник, -ка м. Завоеватель. Башт. 137.
Словник української мови Грінченка