завойовник
завойо́вник
-а, ч.
1》 Той, хто бере участь у підкоренні, загарбанні країн, поневоленні народів силою війська; прот. визволитель.
2》 перен., чого. Той, хто проникає в таємниці чого-небудь, розвідує, підкоряє що-небудь невідоме, неосвоєне.
Великий тлумачний словник сучасної української мови