закручувати

Обертати, вертіти, крутити; (гайку) завірчувати, (шруб) загвинчувати; (голову) обвивати, зав'язувати, обмотувати; (голову кому) закохувати <�причаровувати> кого; (судову справу) заплутувати.

Значення в інших словниках

1. закручувати — закру́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. закручувати — -ую, -уєш, недок., закрутити, -учу, -утиш, док. 1》 перех. Обертати, рухати що-небудь по колу. || Надавати чому-небудь вихрового руху. 2》 перех. Загвинчуючи, укріпляти в чомусь, закривати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закручувати — підкру́чувати (закру́чувати, підгви́нчувати і т. ін.) / підкрути́ти (закрути́ти, підгвинти́ти і т. ін.) га́йку (га́йки) кому. 1. Посилювати вимоги до кого-небудь, підтягувати в роботі когось, вдаючись до суворих заходів.  Фразеологічний словник української мови
4. закручувати — I. ЗАВИВА́ТИ (волосся, вуса), ЗАКРУ́ЧУВАТИ, КРУТИ́ТИ, ПІДКРУ́ЧУВАТИ, ПОВИВА́ТИ розм.; КУЧЕРЯ́ВИТИ (утворюючи кучері); ПЛОЇТИ (укладаючи щипцями волосся паралельними хвилястими лініями). — Док.: зави́ти, закрути́ти, підкрути́ти, пови́ти, закучеря́вити.  Словник синонімів української мови
5. закручувати — Закру́чувати, -чую, -чуєш, -чує  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. закручувати — ЗАКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док. 1. перех. Обертати, рухати що-небудь по колу; // Надавати чому-небудь вихрового руху. Од швидкого руху вода пінилась і крутилась у вирах, закручуючи тріски, дошки, стовбури дерев (Трубл.  Словник української мови в 11 томах
7. закручувати — Закручувати, -чую, -єш сов. в. закрутити, -кручу, -тиш, гл. 1) Накручивать, закрутить, завертѣть. Козак сього не злюбив, тілько усок закрутив. Мет. 115. Закрутив носом, як тертого хріну понюхав. Ном. № 3396. Закрутив веремія. Ном. № 3928.  Словник української мови Грінченка