закріпачувати —
закріпа́чувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
закріпачувати —
-ую, -уєш, недок., закріпачити, -чу, -чиш, док., перех., іст. Примушувати кого-небудь стати кріпаком. || Поневолювати, запроваджуючи кріпосне право.
Великий тлумачний словник сучасної мови
закріпачувати —
Закріпа́чувати, -па́чую, -па́чуєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
закріпачувати —
ЗАКРІПА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., іст. Примушувати кого-небудь стати кріпаком. Вільні селяни не давали себе закріпачити без опору (Іст. середніх віків, 1955, 24); // Поневолювати, запроваджуючи кріпосне право.
Словник української мови в 11 томах