закріпачувати

Закріпа́чувати, -па́чую, -па́чуєш

Значення в інших словниках

1. закріпачувати — закріпа́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. закріпачувати — Уярмлювати, поневолювати; док. ЗАКРІПАЧИТИ заполонити.  Словник синонімів Караванського
3. закріпачувати — -ую, -уєш, недок., закріпачити, -чу, -чиш, док., перех., іст. Примушувати кого-небудь стати кріпаком. || Поневолювати, запроваджуючи кріпосне право.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. закріпачувати — ЗАКРІПА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., іст. Примушувати кого-небудь стати кріпаком. Вільні селяни не давали себе закріпачити без опору (Іст. середніх віків, 1955, 24); // Поневолювати, запроваджуючи кріпосне право.  Словник української мови в 11 томах