закріпачувати
ЗАКРІПА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., іст. Примушувати кого-небудь стати кріпаком.
Вільні селяни не давали себе закріпачити без опору (Іст. середніх віків, 1955, 24);
// Поневолювати, запроваджуючи кріпосне право.
Роздумуючи про минуле України, він [О. С. Пушкін] картав царицю Катерину II за те, що вона закріпачила «вольную Малороссию» (Рильський, III, 1956, 178).
Словник української мови (СУМ-11)