1. Словник української мови в 11 томах

закріпачувати

ЗАКРІПА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., іст. Примушувати кого-небудь стати кріпаком.

Вільні селяни не давали себе закріпачити без опору (Іст. середніх віків, 1955, 24);

// Поневолювати, запроваджуючи кріпосне право.

Роздумуючи про минуле України, він [О. С. Пушкін] картав царицю Катерину II за те, що вона закріпачила «вольную Малороссию» (Рильський, III, 1956, 178).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закріпачувати — закріпа́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. закріпачувати — Уярмлювати, поневолювати; док. ЗАКРІПАЧИТИ заполонити. Словник синонімів Караванського
  3. закріпачувати — -ую, -уєш, недок., закріпачити, -чу, -чиш, док., перех., іст. Примушувати кого-небудь стати кріпаком. || Поневолювати, запроваджуючи кріпосне право. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. закріпачувати — Закріпа́чувати, -па́чую, -па́чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)