закріпачувати
закріпа́чувати
-ую, -уєш, недок., закріпачити, -чу, -чиш, док., перех., іст.
Примушувати кого-небудь стати кріпаком.
|| Поневолювати, запроваджуючи кріпосне право.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закріпачувати — закріпа́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- закріпачувати — Уярмлювати, поневолювати; док. ЗАКРІПАЧИТИ заполонити. Словник синонімів Караванського
- закріпачувати — Закріпа́чувати, -па́чую, -па́чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- закріпачувати — ЗАКРІПА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., іст. Примушувати кого-небудь стати кріпаком. Вільні селяни не давали себе закріпачити без опору (Іст. середніх віків, 1955, 24); // Поневолювати, запроваджуючи кріпосне право. Словник української мови в 11 томах