1. Орфографічний словник української мови

закріпачувати

закріпа́чувати

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закріпачувати — Уярмлювати, поневолювати; док. ЗАКРІПАЧИТИ заполонити. Словник синонімів Караванського
  2. закріпачувати — -ую, -уєш, недок., закріпачити, -чу, -чиш, док., перех., іст. Примушувати кого-небудь стати кріпаком. || Поневолювати, запроваджуючи кріпосне право. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. закріпачувати — Закріпа́чувати, -па́чую, -па́чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. закріпачувати — ЗАКРІПА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., іст. Примушувати кого-небудь стати кріпаком. Вільні селяни не давали себе закріпачити без опору (Іст. середніх віків, 1955, 24); // Поневолювати, запроваджуючи кріпосне право. Словник української мови в 11 томах