(подружнє життя) замужжя, жм. заміж <н. який той заміж?>; пор. ШЛЮБ.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
заміжжя —
замі́жжя іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
заміжжя —
-я, с. Одруження, шлюб (стос. до дівчини, жінки); життя одруженої жінки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заміжжя —
ШЛЮБ (спільне родинне життя чоловіка з жінкою), ПОДРУ́ЖЖЯ, СОЮ́З, ЗАМІ́ЖЖЯ, ЗАМУ́ЖЖЯ розм. (життя одруженої жінки). Йому снилася Анеля, яка чомусь тримала на руках його доньку від першого шлюбу (Ю.
Словник синонімів української мови
заміжжя —
Замі́жжя, -жжя, -жжю, -жжям, в -жжі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
заміжжя —
ЗАМІ́ЖЖЯ, я, с. Одруження, шлюб (стосовно до дівчини, жінки); життя одруженої жінки. — Лихо, Христе, за таким заміжжям (Мирний, III, 1954, 368); Надія на добре заміжжя возвеселила серце матері, й вона нічого не щадила для блиску й краси своєї дочки (Кобр.
Словник української мови в 11 томах
заміжжя —
Заміжжя, -жя с. Замужество. Та шо з того заміжжя? Як була дівкою, то було гуляєш, кілько хочеш, а тепер нема вже того. Лебед. у.
Словник української мови Грінченка