заміжжя
ЗАМІ́ЖЖЯ, я, с. Одруження, шлюб (стосовно до дівчини, жінки); життя одруженої жінки.
— Лихо, Христе, за таким заміжжям (Мирний, III, 1954, 368);
Надія на добре заміжжя возвеселила серце матері, й вона нічого не щадила для блиску й краси своєї дочки (Кобр., Вибр., 1954, 90);
— А яка дівчина не думає про заміжжя, — обізвався Наум Харитонович. — Дорікати їй цим не можна (Головко, II, 1957, 591);
Йому хотілося подивитися, як живе Тетяна в заміжжі (Бурл., О. Вересай, 1959, 121).
Словник української мови (СУМ-11)