заохота —
заохо́та іменник жіночого роду рідко
Орфографічний словник української мови
заохота —
Заохо́та. Охота, нахил, бажання. Дав би Бог всемогучий і другим членам заохоту до доброго діла, - то в короткім часі, таки сего року, бисьмо побудовали свою власну хату (Б., 1895, 10, 4) // порівн. пол.
Українська літературна мова на Буковині
заохота —
-и, ж., рідко. Те саме, що заохочування.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заохота —
Заохо́та, -ти ж. Поощреніе. Желех.
Словник української мови Грінченка