заплата —
Запла́та. Оплата, плата, винагорода. Така і доля усіх апостатів!.. Погибли усі на чужині, а мнима їх праця, без ідеї, а тілько хліба ради — як простих хлібоїдів — минула ся з'їх фізичним житєм. [...]Яку ж заплату дати апостаті по смерти?.. Та...
Українська літературна мова на Буковині
заплата —
-и, ж., розм. 1》 Те саме, що плата. 2》 Те саме, що відплата.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заплата —
запла́та іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
заплата —
Аби заплата, хочби й від ката. Про такого, що не дбає про якість роботи, аби лише заробити гроші. Без заплати нема роботи. Без заплати ніхто робити не хоче. Лопата заплата, а Бог нагорода.
Приповідки або українсько-народня філософія
заплата —
ВІДПЛА́ТА (дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло), ПО́МСТА, РОЗПЛА́ТА, РОЗРАХУ́НОК, ВІДДЯ́КА рідше, ПОРАХУ́НОК розм., ЗАПЛА́ТА розм., МСТА заст. уроч.; РЕВА́НШ (за поразку, невдачу, програш і т. ін. у чомусь).
Словник синонімів української мови
заплата —
ЗАПЛА́ТА, и, ж., розм. 1. Те саме, що пла́та. [Степан:] Я вам ніколи нічого злого не вчинив, окрім того, що наробився вам як віл, без найменшої заплати (Крон.
Словник української мови в 11 томах
заплата —
Заплата, -ти ж. Плата; вознагражденіе. Яка заплата, така й робота. Чуб. І. 283. Хоч у ката, аби заплата. Н. Вол. у. Роздай робітникам заплату. Єв. Мт. XX. 8. Бо Бог правдивий всіх нас діла знає: як хто заслужить — так заплату дає. Чуб. V. 450.
Словник української мови Грінченка