заплутувати

Плутати, переплутувати; переплітати <�сплітати, перевивати> без ладу; (кого) СПАНТЕЛИЧУВАТИ, |на|пускати туману на кого <�кому>; П. (справу) ускладнювати, ф. закручувати; (в аферу) замотувати, затягати, втягати.

Значення в інших словниках

1. заплутувати — -ую, -уєш, недок., заплутати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Безладно перевивати, переплітати що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); призводити до безладдя, порушуючи певний порядок. || Безладно обвивати чим-небудь. Заплутувати сліди. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заплутувати — заплу́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. заплутувати — заплу́тувати / заплу́тати у (свої́) тене́та кого. Хитрощами, підступністю підпорядковувати кого-небудь своєму впливові, підкоряти своїй волі. — Так, так, сидите, значить, дівчатка.  Фразеологічний словник української мови
4. заплутувати — ОБВИ́ТИ (про рослини, коріння і т. ін. — повившись навколо чого-небудь, по чому-небудь, покрити собою якийсь предмет, поверхню), ОБПЛЕСТИ́ (ОПЛЕСТИ́), ПЕРЕПЛЕСТИ́, ОБСОТА́ТИ (ОСОТА́ТИ рідше), ОПОВИ́ТИ (ОБПОВИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. заплутувати — Заплу́тувати, -плу́тую, -туєш; заплу́тати, -таю, -таєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. заплутувати — ЗАПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Безладно перевивати, переплітати що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); призводити до безладдя, порушуючи певний порядок.  Словник української мови в 11 томах
7. заплутувати — Заплутувати, -тую, -єш сов. в. заплутати, -таю, -єш, гл. Запутывать, запутать.  Словник української мови Грінченка