збентеження

Збентеженість, стурбованість, сил. хвилювання; (розгубленість) замішання, зніяковіння, зніяковілість.

Значення в інших словниках

1. збентеження — збенте́ження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. збентеження — -я, с. Стан душевного неспокою, хвилювання, збудження, занепокоєння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збентеження — ЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ (який відчуває збентеження), ЗНІЯКОВІ́ЛИЙ, НІ́Я́КОВИЙ, ЗНІ́ЧЕНИЙ, СКОНФУ́ЖЕНИЙ розм., ЗМІ́ШАНИЙ рідко; ШОКО́ВАНИЙ. Місячними ночами збентежений до краю йшов (Юрко) далеко у поле, де над дорогою самотньо кривавіла горбата горобина (Ф.  Словник синонімів української мови
4. збентеження — Збенте́ження, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. збентеження — ЗБЕНТЕ́ЖЕННЯ, я, с. Стан душевного неспокою, хвилювання, збудження, занепокоєння. За хвилину дівчинка вже бігла до нас.— Ну, що? — питала її Алла Михайлівна, забувши про своє збентеження (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах