збентежувати —
збенте́жувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
збентежувати —
-ую, -уєш, недок., збентежити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Виводити зі стану спокою; хвилювати, тривожити. || тільки док. Злякати. 2》 Викликати замішання, ніяковість у кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
збентежувати —
БЕНТЕ́ЖИТИ (викликати стан замішання, зніяковілості, ставити в незручне становище), ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, КОНФУ́ЗИТИ розм.; ШОКУВА́ТИ (викликати неприємне почуття недотриманням загальноприйнятих норм поведінки). — Док.: збенте́жити, сконфу́зити, шокува́ти.
Словник синонімів української мови
збентежувати —
ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗБЕНТЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Виводити із стану спокою; хвилювати, тривожити. Різні враження збентежували людську душу (Мирний, V, 1955, 305); Його стурбували нові ідеї, привезені сином...
Словник української мови в 11 томах
збентежувати —
Збентежувати, -жую, -єш сов. в. збентежити, -жу, -жиш, гл. 1) Обезкураживать, обезкуражить, смущать, смутить. Збентежила ся річ Латина. Котл. Ен. VI. 55. 2) Ругать, обругать, обезчестить. Вони ж його збентежили: узяли та й вигнали. Зміев. у. Нащо мою збентежив дочку? Алв. 64.
Словник української мови Грінченка