збентеження
ЗБЕНТЕ́ЖЕННЯ, я, с. Стан душевного неспокою, хвилювання, збудження, занепокоєння.
За хвилину дівчинка вже бігла до нас.— Ну, що? — питала її Алла Михайлівна, забувши про своє збентеження (Л. Укр., III, 1952, 613);
Марина почервоніла, збентежилася, хотіла приховати своє збентеження і від того почервоніла ще більше (Собко, Зор. крила, 1950, 221).
Словник української мови (СУМ-11)