збентеження
ЗБЕНТЕ́ЖЕННЯ, я, с. Стан душевного неспокою, хвилювання, збудження, занепокоєння.
За хвилину дівчинка вже бігла до нас.— Ну, що? — питала її Алла Михайлівна, забувши про своє збентеження (Л. Укр., III, 1952, 613);
Марина почервоніла, збентежилася, хотіла приховати своє збентеження і від того почервоніла ще більше (Собко, Зор. крила, 1950, 221).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збентеження — збенте́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- збентеження — Збентеженість, стурбованість, сил. хвилювання; (розгубленість) замішання, зніяковіння, зніяковілість. Словник синонімів Караванського
- збентеження — -я, с. Стан душевного неспокою, хвилювання, збудження, занепокоєння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збентеження — ЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ (який відчуває збентеження), ЗНІЯКОВІ́ЛИЙ, НІ́Я́КОВИЙ, ЗНІ́ЧЕНИЙ, СКОНФУ́ЖЕНИЙ розм., ЗМІ́ШАНИЙ рідко; ШОКО́ВАНИЙ. Місячними ночами збентежений до краю йшов (Юрко) далеко у поле, де над дорогою самотньо кривавіла горбата горобина (Ф. Словник синонімів української мови
- збентеження — Збенте́ження, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)