1. Великий тлумачний словник сучасної мови

збентеження

збенте́ження

-я, с.

Стан душевного неспокою, хвилювання, збудження, занепокоєння.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збентеження — збенте́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. збентеження — Збентеженість, стурбованість, сил. хвилювання; (розгубленість) замішання, зніяковіння, зніяковілість. Словник синонімів Караванського
  3. збентеження — ЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ (який відчуває збентеження), ЗНІЯКОВІ́ЛИЙ, НІ́Я́КОВИЙ, ЗНІ́ЧЕНИЙ, СКОНФУ́ЖЕНИЙ розм., ЗМІ́ШАНИЙ рідко; ШОКО́ВАНИЙ. Місячними ночами збентежений до краю йшов (Юрко) далеко у поле, де над дорогою самотньо кривавіла горбата горобина (Ф. Словник синонімів української мови
  4. збентеження — Збенте́ження, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. збентеження — ЗБЕНТЕ́ЖЕННЯ, я, с. Стан душевного неспокою, хвилювання, збудження, занепокоєння. За хвилину дівчинка вже бігла до нас.— Ну, що? — питала її Алла Михайлівна, забувши про своє збентеження (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах