збентежений

ЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до збенте́жити.

[Чоловік (злісно):] Я так сказав, то так і розумій. [Прочанин (трохи збентежений його тоном, підводиться. Здержано):] Я розумію. Ти, відай, убогий, то й дорого тобі дались ті гроші, що ти за землю заплатив (Л. Укр., III, 1952, 126);

Повернулась [Тася] додому голодна, втомлена, збентежена всім баченим, своїми й чужими думками (Дмит., Розлука, 1957, 35);

Грицько Митрофанович, блідий і збентежений, стояв на порозі (Ільч., Серце жде, 1939, 418).

2. у знач. прикм. Який виражає збентеження, хвилювання або ніяковість.

Збентеженим, здивованим поглядом водив софта навколо себе (Коцюб., І, 1955, 295);

Жовте світло ліхтаря впало на збентежене обличчя бабусі Секлети (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 52).

Значення в інших словниках

1. збентежений — (який відчуває певну незручність) знічений, зніяковілий, змішаний, (чимсь неприємним) сконфужений.  Словник синонімів Полюги
2. збентежений — збенте́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. збентежений — див. схвильований  Словник синонімів Вусика
4. збентежений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до збентежити. 2》 у знач. прикм. Який виражає збентеження, хвилювання або ніяковість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. збентежений — ЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ (який відчуває збентеження), ЗНІЯКОВІ́ЛИЙ, НІ́Я́КОВИЙ, ЗНІ́ЧЕНИЙ, СКОНФУ́ЖЕНИЙ розм., ЗМІ́ШАНИЙ рідко; ШОКО́ВАНИЙ. Місячними ночами збентежений до краю йшов (Юрко) далеко у поле, де над дорогою самотньо кривавіла горбата горобина (Ф.  Словник синонімів української мови
6. збентежений — Збенте́жений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)