збентежений

збенте́жений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до збентежити.

2》 у знач. прикм. Який виражає збентеження, хвилювання або ніяковість.

Значення в інших словниках

1. збентежений — (який відчуває певну незручність) знічений, зніяковілий, змішаний, (чимсь неприємним) сконфужений.  Словник синонімів Полюги
2. збентежений — збенте́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. збентежений — див. схвильований  Словник синонімів Вусика
4. збентежений — ЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ (який відчуває збентеження), ЗНІЯКОВІ́ЛИЙ, НІ́Я́КОВИЙ, ЗНІ́ЧЕНИЙ, СКОНФУ́ЖЕНИЙ розм., ЗМІ́ШАНИЙ рідко; ШОКО́ВАНИЙ. Місячними ночами збентежений до краю йшов (Юрко) далеко у поле, де над дорогою самотньо кривавіла горбата горобина (Ф.  Словник синонімів української мови
5. збентежений — Збенте́жений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. збентежений — ЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до збенте́жити. [Чоловік (злісно):] Я так сказав, то так і розумій. [Прочанин (трохи збентежений його тоном, підводиться. Здержано):] Я розумію.  Словник української мови в 11 томах