звій

Звивина, закрут, вигин; (дроту) кільце; (волосу) кучерик; (звитий трубкою) сувій, рульон, д. згорток; мн. ЗВОЇ, (диму) клуби, (паперу на стіни) шпалери.

Значення в інших словниках

1. звій — звій іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. звій — звою, ч., розм. 1》 Звивина, закрут, вигин. || рідко. Кільце, петля. || рідко. Фалда, складка. 2》 Що-небудь звите кільцями, скручене, перевите. || Хвилясте пасмо, кучерик волосся. || Сплетіння чого-небудь. || перев. мн. Клуби (диму, пари і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звій — ЗВИ́ВИНА (дугоподібний поворот або відхилення річки, дороги і т. ін.), ЗВИВ, ВИ́ГИН, ЗВІЙ розм. З-за темного, порослого кущами берега виринає на звивині човник рибалки Охріма (С. Тудор); З-за ближнього звиву переярка виринув Гвоздяєв (Н.  Словник синонімів української мови
4. звій — Звій, зво́ю, зво́єві, зво́єм; зво́ї, зво́їв  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. звій — ЗВІЙ, зво́ю, ч., розм. 1. Звивина, закрут, вигин. Довга й лінійно рівна дорога, так звана цісарська, була пуста. Вона видавалася тут між полями зміїним звоєм… (Коб., III, 1956, 461); Ріка заплутує свої звої на Красній долині (Ільч., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. звій — Звій, звою м. = сувій. Звій полотна. Камен. у.  Словник української мови Грінченка