злодійство —
злоді́йство іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
злодійство —
-а, с. Розкрадання чиєї-небудь власності; крадіжка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
злодійство —
КРАДІ́Ж (таємне привласнення чужих речей, грошей тощо), КРАДІ́ЖКА, ПОКРА́ЖА, КРА́ЖА, ЗЛОДІ́ЙСТВО, ЗЛОДІ́ЙЩИНА розм. Бачить він, що поліція веде межи собою вісімнадцятилітнього хлопця за крадіж (казка); Пшепшинський..
Словник синонімів української мови
злодійство —
Зло́ді́йство, -ва, -ву
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
злодійство —
ЗЛОДІ́ЙСТВО, а, с. Розкрадання чиєї-небудь власності; крадіжка. — Я вкрала в Варвари півміток. Вона несла його попри наші ворота та й загубила. А я вхопила та й сховала до скрині. Панотець казав, що це злодійство (Март., Тв.
Словник української мови в 11 томах
злодійство —
Злодійство, -ва с. Воровство. Коли не злодійство, то разбійство в нашім селі. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка