змова —
Угода, умова [XIX] А свобода слова, печаті, навчання, стоваришування, змов,— все те для них далекі-далекі, а то й дуже немилі ідеали [XIX]
Словник з творів Івана Франка
змова —
змо́ва іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
змова —
-и, ж. 1》 Таємна угода для досягнення якої-небудь мети (частіше політичної). 2》 Взаємна домовленість кількох чи багатьох осіб про спільні дії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
змова —
ДОМО́ВЛЕНІСТЬ, УМО́ВА, ЗМО́ВА рідше, УГО́ДА (ВГО́ДА), ЗЛА́ГОДА, УСТАНО́ВА розм., НАМО́ВА розм., ЗМО́ВКА розм. рідше, ВИМО́ВА діал. По всіх питаннях було досягнуто домовленості (А.
Словник синонімів української мови
змова —
ЗМО́ВА, и, ж. 1. Таємна угода для досягнення якої-небудь мети (частіше політичної). Близько 1567 р. склалась велика боярська змова, але вона була викрита, і учасники її страчені (Іст.
Словник української мови в 11 томах
змова —
рос. сговор попередня домовленість, яка не оголошується, між кількома учасниками економічних операцій діяти певним чином в особистих інтересах і на шкоду інтересам інших економічних суб'єктів. Як правило, 3. має протиправний, протизаконний характер і шкодить інтересам держави або третьої сторони.
Eкономічна енциклопедія
змова —
Змова, -ви ж. 1) Уговоръ. Удовиця змови їх не знає. Мкр. Н. 15. А все таки в моїм немудрім слові була якась недовідома сила, бо з правдою було воно у змові. К. ХП. 12. 2) Заговоръ.
Словник української мови Грінченка