квартирант —
квартира́нт іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
квартирант —
-а, ч. Той, хто на певних умовах тимчасово наймає житлове приміщення; квартиронаймач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
квартирант —
Винаймич, чиншовик, комірник, мешканець, житець, див. рентівник, жилець, постоялець, співквартирант
Словник чужослів Павло Штепа
квартирант —
КВАРТИРА́НТ, а, ч. Той, хто на певних умовах тимчасово наймає житлове приміщення. Пистина Іванівна ще .. радніша була такому квартирантові (Панас Мирний); Увійшов досить літній чоловік з вусами, бородою і взагалі зарослим обличчям...
Словник української мови у 20 томах
квартирант —
(-а) ч.; мол.; жарт. Воша. ПСУМС, 32.
Словник жарґонної лексики української мови
квартирант —
КВАРТИРА́НТ, КВАРТИРОНАЙМА́Ч, ПОЖИЛЕ́ЦЬ, КВАТИРА́НТ розм., КОМІ́РНИК розм., ЖИЛЕ́ЦЬ розм., ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ заст. В комунальній квартирі було вісім квартирантів (Остап Вишня); — А дітей у вас, певно, з десятеро.
Словник синонімів української мови
квартирант —
КВАРТИРА́НТ, а, ч. Той, хто на певних умовах тимчасово наймає житлове приміщення; квартиронаймач. Пистина Іванівна ще.. радніша була такому квартирантові (Мирний, III, 1954, 190); Він повів гостя не до будиночка, а в сад, під шовковицю...
Словник української мови в 11 томах