квартирант
КВАРТИРА́НТ, а, ч.
Той, хто на певних умовах тимчасово наймає житлове приміщення.
Пистина Іванівна ще .. радніша була такому квартирантові (Панас Мирний);
Увійшов досить літній чоловік з вусами, бородою і взагалі зарослим обличчям – постійний квартирант цього помешкання (В. Підмогильний);
Він повів гостя не до будиночка, а в сад, під шовковицю, з чого Ярослав зрозумів, що хлопець не господар, а тільки квартирант (Ю. Мушкетик);
Власнику будиночка обридло чекати, доки квартиранти його викуплять (Н. Околітенко).
Словник української мови (СУМ-20)