1. Словник української мови у 20 томах

квартирант

КВАРТИРА́НТ, а, ч.

Той, хто на певних умовах тимчасово наймає житлове приміщення.

Пистина Іванівна ще .. радніша була такому квартирантові (Панас Мирний);

Увійшов досить літній чоловік з вусами, бородою і взагалі зарослим обличчям – постійний квартирант цього помешкання (В. Підмогильний);

Він повів гостя не до будиночка, а в сад, під шовковицю, з чого Ярослав зрозумів, що хлопець не господар, а тільки квартирант (Ю. Мушкетик);

Власнику будиночка обридло чекати, доки квартиранти його викуплять (Н. Околітенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квартирант — (хто винаймає квартиру) мешканець, пожилець. Словник синонімів Полюги
  2. квартирант — квартира́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. квартирант — Мешканець, пожилець, р. постоялець, комірник, сов. квартиронаймач. Словник синонімів Караванського
  4. квартирант — -а, ч. Той, хто на певних умовах тимчасово наймає житлове приміщення; квартиронаймач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. квартирант — Винаймич, чиншовик, комірник, мешканець, житець, див. рентівник, жилець, постоялець, співквартирант Словник чужослів Павло Штепа
  6. квартирант — (-а) ч.; мол.; жарт. Воша. ПСУМС, 32. Словник жарґонної лексики української мови
  7. квартирант — КВАРТИРА́НТ, КВАРТИРОНАЙМА́Ч, ПОЖИЛЕ́ЦЬ, КВАТИРА́НТ розм., КОМІ́РНИК розм., ЖИЛЕ́ЦЬ розм., ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ заст. В комунальній квартирі було вісім квартирантів (Остап Вишня); — А дітей у вас, певно, з десятеро. Словник синонімів української мови
  8. квартирант — Квартира́нт, -та; -ра́нти, -нтів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. квартирант — КВАРТИРА́НТ, а, ч. Той, хто на певних умовах тимчасово наймає житлове приміщення; квартиронаймач. Пистина Іванівна ще.. радніша була такому квартирантові (Мирний, III, 1954, 190); Він повів гостя не до будиночка, а в сад, під шовковицю... Словник української мови в 11 томах