квартира
КВАРТИ́РА, и, ж.
1. Частина житлового будинку, що складається з однієї або кількох кімнат, кухні, передпокою і т. ін., з окремим ходом; помешкання.
Квартира, де живе Іван Іванович зі своєю симпатичною сім'єю, складається тільки (тільки!) з чотирьох кімнат (М. Хвильовий);
// Житлове приміщення; житло.
По один бік в домі од вулиці була волость, по другий бік – школа й квартира для вчителя (І. Нечуй-Левицький);
// Приміщення, яке наймають на певних умовах для тимчасового проживання.
Сотник та десятник, як навіжені, бігали по хатах, шукаючи квартир (М. Коцюбинський);
Миша живе на квартирі у одного учителя, у того ж, що жив торік (Леся Українка);
Дуже рідко він зупинявся на квартирі з кимось удвох, а завжди сам (Григорій Тютюнник);
– Пiд квартиру пообiцяли дати цiлий поверх, – додав Микола (Р. Андріяшик).
2. тільки мн., заст. Місце розташування військ у населеному пункті.
От розвели їх [рекрутів] по квартирах (Панас Мирний);
Стали ляхи по квартирах – нема ні ладу, ні проходу (П. Тичина).
3. заст. Кватирка (у 1 знач.).
Одсунь, господаре, квартиру, поглянь на небо й на ниву (Сл. Б. Грінченка).
(1) Комуна́льна кварти́ра – квартира, що належить міському господарству й заселена декількома наймачами.
Жили Жукови в комунальній квартирі (О. Донченко);
– Маю комунальну квартиру, дві кімнатки (Б. Харчук).
Значення в інших словниках
- квартира — (відокремлена частина житлового будинку) помешкання, хата, оселя, (розкішна) хороми. Словник синонімів Полюги
- квартира — кварти́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- квартира — КВАТИРА, мешкання, по мешкання, приміщення; (постійна) хата, житло, домівка, оселя, господа, зн. кишло; (розкішна) хороми, палати, апартаменти. Словник синонімів Караванського
- квартира — -и, ж. 1》 Частина житлового будинку, що складається з однієї чи кількох кімнат, кухні, передпокою тощо, з окремим ходом; квартира, помешкання, хата. || Житлове приміщення; житло. || Приміщення, яке наймають на певних умовах для тимчасового проживання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квартира — 1. житло, мешкання, помешкання, комірня, хата, (військова) постой, див. апартамент, жилище, резиденція, обитель, приміщення, приют 2. це див. фортка Словник чужослів Павло Штепа
- квартира — син. вписка, флет, хавіра, хаза, хата, хілядка. Словник жарґонної лексики української мови
- квартира — КВАРТИ́РА (частина житлового будинку з окремим ходом), ПОМЕ́ШКАННЯ, КВАТИ́РА розм., ХА́ТА розм. — Квартира директора, — доповів Шухновський. Мені навіть і на думку не спадало, що маю жити в такому просторому помешканні (Ю. Словник синонімів української мови
- квартира — Кварти́ра і квати́ра, -ри; -ти́ри, -ти́р; в літер. мові слід уживати кварти́ра Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- квартира — КВАРТИ́РА, и, ж. 1. Частина житлового будинку, що складається звичайно з однієї або кількох кімнат, кухні, передпокою тощо, з окремим ходом; кватира, помешкання, хата. Словник української мови в 11 томах
- квартира — (нім.) 1. Окрема житлова чарунка з житловими кімнатами і підсобними приміщеннями, яка є частиною у великого будинку (багатоповерхового, секційного тощо). 2. Місце розташування військових підрозділів і його командних органів (К. командуючого). Архітектура і монументальне мистецтво
- квартира — Квартира, -ри ж. 1) Квартира. Гордо і пишно переступив поріг своєї панської квартири. Левиц. І. 219. 2) Форточка въ окнѣ. Одсунь, господаре, квартиру, поглянь на небо й на ниву. Грин. III. 671. ум. квартирка, кварти́ронька, кварти́рочка. Словник української мови Грінченка