квартира

(нім.)

1. Окрема житлова чарунка з житловими кімнатами і підсобними приміщеннями, яка є частиною у великого будинку (багатоповерхового, секційного тощо).

2. Місце розташування військових підрозділів і його командних органів (К. командуючого).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квартира — (відокремлена частина житлового будинку) помешкання, хата, оселя, (розкішна) хороми. Словник синонімів Полюги
  2. квартира — кварти́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. квартира — КВАТИРА, мешкання, по мешкання, приміщення; (постійна) хата, житло, домівка, оселя, господа, зн. кишло; (розкішна) хороми, палати, апартаменти. Словник синонімів Караванського
  4. квартира — -и, ж. 1》 Частина житлового будинку, що складається з однієї чи кількох кімнат, кухні, передпокою тощо, з окремим ходом; квартира, помешкання, хата. || Житлове приміщення; житло. || Приміщення, яке наймають на певних умовах для тимчасового проживання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. квартира — 1. житло, мешкання, помешкання, комірня, хата, (військова) постой, див. апартамент, жилище, резиденція, обитель, приміщення, приют 2. це див. фортка Словник чужослів Павло Штепа
  6. квартира — КВАРТИ́РА, и, ж. 1. Частина житлового будинку, що складається з однієї або кількох кімнат, кухні, передпокою і т. ін., з окремим ходом; помешкання. Квартира, де живе Іван Іванович зі своєю симпатичною сім'єю, складається тільки (тільки!... Словник української мови у 20 томах
  7. квартира — син. вписка, флет, хавіра, хаза, хата, хілядка. Словник жарґонної лексики української мови
  8. квартира — КВАРТИ́РА (частина житлового будинку з окремим ходом), ПОМЕ́ШКАННЯ, КВАТИ́РА розм., ХА́ТА розм. — Квартира директора, — доповів Шухновський. Мені навіть і на думку не спадало, що маю жити в такому просторому помешканні (Ю. Словник синонімів української мови
  9. квартира — Кварти́ра і квати́ра, -ри; -ти́ри, -ти́р; в літер. мові слід уживати кварти́ра Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. квартира — КВАРТИ́РА, и, ж. 1. Частина житлового будинку, що складається звичайно з однієї або кількох кімнат, кухні, передпокою тощо, з окремим ходом; кватира, помешкання, хата. Словник української мови в 11 томах
  11. квартира — Квартира, -ри ж. 1) Квартира. Гордо і пишно переступив поріг своєї панської квартири. Левиц. І. 219. 2) Форточка въ окнѣ. Одсунь, господаре, квартиру, поглянь на небо й на ниву. Грин. III. 671. ум. квартирка, кварти́ронька, кварти́рочка. Словник української мови Грінченка