квартирант
КВАРТИРА́НТ, а, ч. Той, хто на певних умовах тимчасово наймає житлове приміщення; квартиронаймач.
Пистина Іванівна ще.. радніша була такому квартирантові (Мирний, III, 1954, 190);
Він повів гостя не до будиночка, а в сад, під шовковицю, з чого Ярослав зрозумів, що хлопець не господар, а тільки квартирант (Мушк., День.., 1967, 80).
Словник української мови (СУМ-11)