ключник —
клю́чник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
ключник —
-а, ч. 1》 заст. Той, хто мав ключі від комор панського маєтку, економії тощо й розпоряджався продуктовими запасами. 2》 рідко. Те саме, що ключар 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
ключник —
КЛЮ́ЧНИК, а, ч. 1. заст. Особа, яка відала продовольчими запасами дому, маєтку і т. ін. і мала ключі від місць їх зберігання. Отак-то з того часу Прокіп Іванович став прикажчиком, а я ключником (О. Стороженко); Старий ключник ніг собі не чує.
Словник української мови у 20 томах
ключник —
КЛЮЧА́Р (той, хто зберігає ключі від чогось), КЛЮ́ЧНИК, ШАФА́Р діал. (Панса:) Я заплатив старшому ключареві, щоб він двох в'язнів випустив смерком (Леся Українка); Не було нікого коло неї...
Словник синонімів української мови
ключник —
КЛЮ́ЧНИК, а, ч. 1. заст. Той, хто мав ключі від комор панського маєтку, економії тощо й розпоряджався продуктовими запасами. Отак-то з того часу Прокіп Іванович став прикажчиком, а я ключником (Стор.
Словник української мови в 11 томах
ключник —
Ключник, -ка м. Ключникъ.
Словник української мови Грінченка