Значення в інших словниках
-
кнур —
кнур іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
кнур —
-а, ч. Самець свині.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кнур —
КНУР, а́, ч. Самець свині. – Як дременув попід хатою та й поперевертав обидва глиняники, – говорила Мотря. – Це, мабуть, рябий Парасчин кнур?.. – промовила мати (І. Нечуй-Левицький); [Хлопець:] Суне так котре куди попало.
Словник української мови у 20 томах
-
кнур —
(-а) ч.; жрм; зневажл., презирл. Сексуально стурбований чоловік середніх років, схильний до зваблювання, адюльтеру і т. ін.
Словник жарґонної лексики української мови
-
кнур —
КАБА́Н (самець свині; свійський — перев. кастрований); ВЕПР (перев. дикий); ДИК діал. (дикий); КНУР (некастрований самець). Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір'я (М. Коцюбинський); Через ліщину продерся дикий кабан (І.
Словник синонімів української мови
-
кнур —
Кнур, -ра; кнурі́, -рі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кнур —
КНУР, а, ч. Самець свині. — Як дременув попід хатою та й поперевертав обидва глиняники,— говорила Мотря. — Це, мабуть, рябий Парасчин кнур?..— промовила мати (Н.-Лев., II, 1956, 274); [Хлопець:] Суне так котре куди попало.
Словник української мови в 11 томах
-
кнур —
Кнур, -ра м. Боровъ. Кнур у берлозі. К. ЧР. 372.
Словник української мови Грінченка