кнур

Значення в інших словниках

1. кнур — кнур іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. кнур — -а, ч. Самець свині. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кнур — КНУР, а́, ч. Самець свині. – Як дременув попід хатою та й поперевертав обидва глиняники, – говорила Мотря. – Це, мабуть, рябий Парасчин кнур?.. – промовила мати (І. Нечуй-Левицький); [Хлопець:] Суне так котре куди попало. Словник української мови у 20 томах
4. кнур — (-а) ч.; жрм; зневажл., презирл. Сексуально стурбований чоловік середніх років, схильний до зваблювання, адюльтеру і т. ін. Словник жарґонної лексики української мови
5. кнур — КАБА́Н (самець свині; свійський — перев. кастрований); ВЕПР (перев. дикий); ДИК діал. (дикий); КНУР (некастрований самець). Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір'я (М. Коцюбинський); Через ліщину продерся дикий кабан (І. Словник синонімів української мови
6. кнур — Кнур, -ра; кнурі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кнур — КНУР, а, ч. Самець свині. — Як дременув попід хатою та й поперевертав обидва глиняники,— говорила Мотря. — Це, мабуть, рябий Парасчин кнур?..— промовила мати (Н.-Лев., II, 1956, 274); [Хлопець:] Суне так котре куди попало. Словник української мови в 11 томах
8. кнур — Кнур, -ра м. Боровъ. Кнур у берлозі. К. ЧР. 372. Словник української мови Грінченка