кнур
КНУР, а, ч. Самець свині.
— Як дременув попід хатою та й поперевертав обидва глиняники,— говорила Мотря. — Це, мабуть, рябий Парасчин кнур?..— промовила мати (Н.-Лев., II, 1956, 274);
[Хлопець:] Суне так котре куди попало. Попереду кнури та бугаї, та жеребці, та барани з цапами, я ледве втік (Л. Укр., II, 1951, 208);
У відтворенні поголів’я велике значення має й підбір кнурів (Хлібороб Укр., 4, 1965, 17);
*У порівн. За шинквасом, мов кнур у загороді, стояв гладкий шинкар (Кол., Терен.., 1959, 61).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кнур — кнур іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кнур — див. КАБАН. Словник синонімів Караванського
- кнур — -а, ч. Самець свині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кнур — КНУР, а́, ч. Самець свині. – Як дременув попід хатою та й поперевертав обидва глиняники, – говорила Мотря. – Це, мабуть, рябий Парасчин кнур?.. – промовила мати (І. Нечуй-Левицький); [Хлопець:] Суне так котре куди попало. Словник української мови у 20 томах
- кнур — (-а) ч.; жрм; зневажл., презирл. Сексуально стурбований чоловік середніх років, схильний до зваблювання, адюльтеру і т. ін. Словник жарґонної лексики української мови
- кнур — КАБА́Н (самець свині; свійський — перев. кастрований); ВЕПР (перев. дикий); ДИК діал. (дикий); КНУР (некастрований самець). Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір'я (М. Коцюбинський); Через ліщину продерся дикий кабан (І. Словник синонімів української мови
- кнур — Кнур, -ра; кнурі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кнур — Кнур, -ра м. Боровъ. Кнур у берлозі. К. ЧР. 372. Словник української мови Грінченка