1. Словник української мови в 11 томах

кнурець

КНУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш. до кнур.

[Герасим:] Ти удаси, ніби приїхав на завод купувать свинку і кнурця… (К.-Карий, І, 1960, 383);

Всіх ремонтних кнурців і свинок з 4-місячного віку виділяють в окремі групи (Свинар., 1956, 81).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кнурець — кнуре́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кнурець — -рця, ч. Зменш. до кнур. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кнурець — КНУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш. до кнур. [Герасим:] Ти удаси, ніби приїхав на завод купувать свинку і кнурця... (І. Карпенко-Карий); Та, гляди, не продай чорного кнурця, що по ліву в сажу, бо то на розплід (В. Словник української мови у 20 томах