1. Словник української мови у 20 томах

кнур

КНУР, а́, ч.

Самець свині.

– Як дременув попід хатою та й поперевертав обидва глиняники, – говорила Мотря. – Це, мабуть, рябий Парасчин кнур?.. – промовила мати (І. Нечуй-Левицький);

[Хлопець:] Суне так котре куди попало. Попереду кнури та бугаї, та жеребці, та барани з цапами, я ледве втік (Леся Українка);

Кнур хапав своєю пащею жмути соломи, тіпав нею на всі боки, як вихор, і трубив (І. Багряний);

Прiся з серйозним виглядом вказала паличкою на здоровенного старого кнура (О. Гончар);

Хоч нас і троє, але ж свиней у пана було достобіса. І кнури, і свині, і підсвинки, поросят, як гороху (Ю. Логвин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кнур — кнур іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кнур — див. КАБАН. Словник синонімів Караванського
  3. кнур — -а, ч. Самець свині. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кнур — (-а) ч.; жрм; зневажл., презирл. Сексуально стурбований чоловік середніх років, схильний до зваблювання, адюльтеру і т. ін. Словник жарґонної лексики української мови
  5. кнур — КАБА́Н (самець свині; свійський — перев. кастрований); ВЕПР (перев. дикий); ДИК діал. (дикий); КНУР (некастрований самець). Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір'я (М. Коцюбинський); Через ліщину продерся дикий кабан (І. Словник синонімів української мови
  6. кнур — Кнур, -ра; кнурі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кнур — КНУР, а, ч. Самець свині. — Як дременув попід хатою та й поперевертав обидва глиняники,— говорила Мотря. — Це, мабуть, рябий Парасчин кнур?..— промовила мати (Н.-Лев., II, 1956, 274); [Хлопець:] Суне так котре куди попало. Словник української мови в 11 томах
  8. кнур — Кнур, -ра м. Боровъ. Кнур у берлозі. К. ЧР. 372. Словник української мови Грінченка