кричущий —
кричу́щий прикметник
Орфографічний словник української мови
кричущий —
-а, -е. 1》 рідко. Дієприкм. акт. теп. ч. до кричати 1). 2》 прикм., перен. Який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий. Кричуща несправедливість.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кричущий —
див. крикун, вопіяти
Словник чужослів Павло Штепа
кричущий —
КРИЧУ́ЩИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. акт. до крича́ти 1. Я бачу криваві, кричущі роти Катованих і гвалтованих (М. Рильський); Вона квапилася упорати на ніч корови і кричущі поросята (Т.
Словник української мови у 20 томах
кричущий —
КРИЧУ́ЩИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до крича́ти 1. Я бачу криваві, кричущі роти Катованих і гвалтованих (Рильський, Поеми, 1957, 292). 2. прикм., перен. Який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий.
Словник української мови в 11 томах