кричущий

КРИЧУ́ЩИЙ, а, е.

1. рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до крича́ти 1.

Я бачу криваві, кричущі роти Катованих і гвалтованих (Рильський, Поеми, 1957, 292).

2. прикм., перен. Який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий.

Хіба заснеш, коли на десять кварталів такий гармидер і гвалт? ..Яке кричуще порушення правил додержання громадського супокою і тиші! (Смолич, Мир.., 1958, 59);

Борис під час дуже відповідального досліду припустився кричущої необережності (Мур., Свіже повітря.., 1962, 188);

Кричуща несправедливість.

Значення в інших словниках

1. кричущий — кричу́щий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кричущий — (факт) неприпустимий, обурливий.  Словник синонімів Караванського
3. кричущий — -а, -е. 1》 рідко. Дієприкм. акт. теп. ч. до кричати 1). 2》 прикм., перен. Який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий. Кричуща несправедливість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кричущий — див. крикун, вопіяти  Словник чужослів Павло Штепа
5. кричущий — КРИЧУ́ЩИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. акт. до крича́ти 1. Я бачу криваві, кричущі роти Катованих і гвалтованих (М. Рильський); Вона квапилася упорати на ніч корови і кричущі поросята (Т.  Словник української мови у 20 томах