кричущий

кричу́щий

-а, -е.

1》 рідко. Дієприкм. акт. теп. ч. до кричати 1).

2》 прикм., перен. Який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий. Кричуща несправедливість.

Значення в інших словниках

1. кричущий — кричу́щий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кричущий — (факт) неприпустимий, обурливий.  Словник синонімів Караванського
3. кричущий — див. крикун, вопіяти  Словник чужослів Павло Штепа
4. кричущий — КРИЧУ́ЩИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. акт. до крича́ти 1. Я бачу криваві, кричущі роти Катованих і гвалтованих (М. Рильський); Вона квапилася упорати на ніч корови і кричущі поросята (Т.  Словник української мови у 20 томах
5. кричущий — КРИЧУ́ЩИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до крича́ти 1. Я бачу криваві, кричущі роти Катованих і гвалтованих (Рильський, Поеми, 1957, 292). 2. прикм., перен. Який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий.  Словник української мови в 11 томах