личина

Машкара, маска; П. фалшива зовнішність, о. овеча шкура; ЛАЙ. погань, нечисть.

Значення в інших словниках

1. личина — личи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. личина — див. лице  Словник синонімів Вусика
3. личина — -и, ж. 1》 заст. Машкара (у 1 знач.), маска (у 1 знач.). 2》 перен. Удавана зовнішність людини. || Зовнішній удаваний вияв чого-небудь. Носити личину добропорядності. 3》 перен., лайл. Погана, зла, підступна людина. || з означ. Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. личина — ЛИЧИ́НА, и, ж. 1. Те саме, що ма́ска 1–3. Північ, мов танцюристка в єдвабній личині, Скаче, світить очима, регоче й гуде (Леся Українка); З Любові Федрівни спала личина, за которою вона скривала своє справжнє обличчя (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. личина — лиха́ (бі́сова, вра́жа і т. ін.) личи́на. 1. лайл. Недобра, підступна і т. ін. людина або інша істота. (Личак:) А я, розумієш, так думаю: Загуба чи не Загуба, а якась лиха личина в нашій окрузі завелася.., хтось комору запалив (Я.  Фразеологічний словник української мови
6. личина — ЛИЧИ́НА (удавана зовнішність людини), МА́СКА чого, МАШКАРА́. Рік служби у почтах Потоцького навчив його носити личину (З. Тулуб); Він знову натягнув на обличчя маску серйозності й стривоженості і вийшов з роздягальні (В.  Словник синонімів української мови
7. личина — ЛИЧИ́НА, и, ж. 1. заст. Машкара (у 1 знач.), маска (у 1 знач.). Північ, мов танцюристка в єдвабній личині, Скаче, світить очима, регоче й гуде (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. личина — Личина, -ни ж. 1) Маска. 2) Бранное слово: образина. Дивися, пся його личина. Шевч. 501. Зла личина. Чортъ. О. 1861. II. 206.  Словник української мови Грінченка