лобур —
-я, ч., зневажл. Бездіяльна й ледача людина; лоботряс. || Уживається як лайливе слово.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лобур —
ЛО́БУР, я, ч., зневажл. Бездіяльна й ледача людина. – Це ж ті бієвські лобурі, що старців по ярмарках водять! (І. Нечуй-Левицький); Чоловік, в куцім чорнім убранні і білім циліндрі, зігнувшися в дві погибелі...
Словник української мови у 20 томах
лобур —
НЕРО́БА розм. (той, хто проводить час у неробстві, веде бездіяльне життя), НЕ́РО́Б розм. рідше, БЕЗДІ́ЛЬНИК заст., ПУСТОПЛЯ́С зневажл.; ЛО́БУР зневажл., лайл., ЛОБУРЯ́КА підсил. зневажл., лайл., ЛОБОТРЯ́С зневажл., лайл., ЛОБ зневажл., лайл. (перев.
Словник синонімів української мови
лобур —
ЛО́БУР, я, ч., зневажл. Бездіяльна й ледача людина; лоботряс. — Це ж ті бієвські лобурі, ще старців по ярмарках водять! (Н.-Лев., II, 1956, 375); Поміщик Золотарьов був безжурний гультяй — п’яничка та лобур, завсідник усіх ресторанів та кафе (Смолич...
Словник української мови в 11 томах