лобур

ло́бур

-я, ч., зневажл.

Бездіяльна й ледача людина; лоботряс.

|| Уживається як лайливе слово.

Значення в інших словниках

1. лобур — [ VI, 199 ]«лобуз» [ОГ] — лобур (311) (łobuz) [MО,III]  Словник з творів Івана Франка
2. лобур — ло́бур іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. лобур — ЛОБОТРЯС, лобас, лобуряка, вул. лоб; зб. лобурня.  Словник синонімів Караванського
4. лобур — див. бешкетник  Словник синонімів Вусика
5. лобур — ЛО́БУР, я, ч., зневажл. Бездіяльна й ледача людина. – Це ж ті бієвські лобурі, що старців по ярмарках водять! (І. Нечуй-Левицький); Чоловік, в куцім чорнім убранні і білім циліндрі, зігнувшися в дві погибелі...  Словник української мови у 20 томах
6. лобур — НЕРО́БА розм. (той, хто проводить час у неробстві, веде бездіяльне життя), НЕ́РО́Б розм. рідше, БЕЗДІ́ЛЬНИК заст., ПУСТОПЛЯ́С зневажл.; ЛО́БУР зневажл., лайл., ЛОБУРЯ́КА підсил. зневажл., лайл., ЛОБОТРЯ́С зневажл., лайл., ЛОБ зневажл., лайл. (перев.  Словник синонімів української мови
7. лобур — Ло́бур, -ря, -реві, -рю! -бурі, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. лобур — ЛО́БУР, я, ч., зневажл. Бездіяльна й ледача людина; лоботряс. — Це ж ті бієвські лобурі, ще старців по ярмарках водять! (Н.-Лев., II, 1956, 375); Поміщик Золотарьов був безжурний гультяй — п’яничка та лобур, завсідник усіх ресторанів та кафе (Смолич...  Словник української мови в 11 томах