Словник синонімів Караванського

молодець

Юнак, парубок, хлопець-молодець, жм. козак, с. зух, хват; (завзятець) сміливець, с. відчаяка, відчайдух; молодчага.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. молодець — молоде́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. молодець — див. молодий; хлопець  Словник синонімів Вусика
  3. молодець — [молодец'] -одз'ц'а, ор. -одзцем, м. (на) -одзцев'і /-лоудз'ц'у, кл. -оджчеи, мн. -лоудз'ц'і, -лоудз'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
  4. молодець — -дця, ч. 1》 Молода неодружена людина; парубок. 2》 також молодець; мн. молодці, нар.-поет. Статна здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду. 3》 у знач. присудк. сл., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. молодець — Молодик, молодий, молоденький, молодесенький, хлопець, хлопчина, хлопчисько, хлопчик, хлопчак, хлопчатко, хлопча, хлопченя, хлопчичок, хлоп'я, хлоп'як, хлоп'ятко, хлоп'яточко, хлопійко, хлоп'яга, парубок, парубчак, парубча, парубійко, парубчисько, паруб'яга, леґінь, левенець, левенчок, див. отрок  Словник чужослів Павло Штепа
  6. молодець — МОЛОДЕ́ЦЬ, дця́, ч. 1. Молода неодружена людина; парубок. Ой удовець не молодець: всі норови знає, – ой він твоє біле личко із своїм зрівняє (Сл. Б. Грінченка); – Писанка [Марія]. Та ще дітей немає ж, – як дівка.  Словник української мови у 20 томах
  7. молодець — Всякий молодець на свій образець. Кожний думає про себе добре. Молодець проти овець, а проти молодця і сам, як вівця. Іронія про боягуза, який сміливий лише проти слабких.  Приповідки або українсько-народня філософія
  8. молодець — МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм.  Словник синонімів української мови
  9. молодець — Молоде́ць, молодця́, -лодце́ві, -це́м, на -дці́, моло́дче! -лодці́, -дці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. молодець — МОЛОДЕ́ЦЬ, дця, ч. 1. Молода неодружена людина; парубок. Ой удовець не молодець: всі норови знає, — ой він твоє біле личко із своїм зрівняє (Сл. Гр.); — Писанка [Марія]. Та ще дітей немає ж, — як дівка.  Словник української мови в 11 томах
  11. молодець — Молодець, -дця́ м. 1) Юноша, парень. І рече: молодче, тобі глаголю, встань. Єв. Л. VII. 14. Ой удовець не молодець: всі норови знає, — ой він твоє біле личко із своїм зрівняє, ой він твою русу косу під ноги зобгає. н. п. Вдовець, чи молодець буде сужений?...  Словник української мови Грінченка