навичка —
-и, ж. Схильність чи потреба діяти, вести себе певним чином; звичка. || Уміння, набуте вправами, досвідом; навик. || Вміння вирішувати той чи інший вид завдання, доведене до автоматизму.
Великий тлумачний словник сучасної мови
навичка —
Психічне новоутворення, яке забезпечує індивіду спроможність автоматичного виконання дій. Залежно від характеру розрізнюють рухові, мисленневі, мовленнєві, інтелектуальні, сенсорні,перцептивні тощо...
Словник-довідник музичних термінів
навичка —
НА́ВИЧКА, и, ж. Схильність або потреба діяти, поводити себе певним чином; звичка. Мав [Гриць] навичку щонеділі впитися (Л. Мартович)...
Словник української мови у 20 томах
навичка —
Автоматична, звільнена від свідомого контролю складова поведінки (діяльність, спосіб реагування), формується у процесі багаторазового повторювання; в бігевіористських теоріях поведінки — вироблений (завчений) зв'язок збудника і реакції.
Універсальний словник-енциклопедія
навичка —
ДО́СВІД (сукупність знань, умінь, здобутих у житті, на практиці), НА́ВИЧКА, НА́ВИКИ (НА́ВИК рідше), ПРА́КТИКА, ШКО́ЛА часто зі сл. життя, життєва; МУ́ДРІСТЬ (МУ́ДРОЩІ) (глибокі знання, розуміння життя, здатність до узагальнення).
Словник синонімів української мови
навичка —
НА́ВИЧКА, и, ж. Схильність чи потреба діяти, вести себе певним чином; звичка. Мав [Гриць] навичку щонеділі впитися (Март., Тв., 1954, 58); Початкуючі диригенти вправляються в тактуванні перед дзеркалом...
Словник української мови в 11 томах
навичка —
Навичка, -ки ж. Привычка; навыкъ.
Словник української мови Грінченка