Словник синонімів Караванського

навичка

Звичка; (уміння) сов. навик.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. навичка — на́вичка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. навичка — див. звичай  Словник синонімів Вусика
  3. навичка — -и, ж. Схильність чи потреба діяти, вести себе певним чином; звичка. || Уміння, набуте вправами, досвідом; навик. || Вміння вирішувати той чи інший вид завдання, доведене до автоматизму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. навичка — Психічне новоутворення, яке забезпечує індивіду спроможність автоматичного виконання дій. Залежно від характеру розрізнюють рухові, мисленневі, мовленнєві, інтелектуальні, сенсорні,перцептивні тощо...  Словник-довідник музичних термінів
  5. навичка — НА́ВИЧКА, и, ж. Схильність або потреба діяти, поводити себе певним чином; звичка. Мав [Гриць] навичку щонеділі впитися (Л. Мартович)...  Словник української мови у 20 томах
  6. навичка — Автоматична, звільнена від свідомого контролю складова поведінки (діяльність, спосіб реагування), формується у процесі багаторазового повторювання; в бігевіористських теоріях поведінки — вироблений (завчений) зв'язок збудника і реакції.  Універсальний словник-енциклопедія
  7. навичка — ДО́СВІД (сукупність знань, умінь, здобутих у житті, на практиці), НА́ВИЧКА, НА́ВИКИ (НА́ВИК рідше), ПРА́КТИКА, ШКО́ЛА часто зі сл. життя, життєва; МУ́ДРІСТЬ (МУ́ДРОЩІ) (глибокі знання, розуміння життя, здатність до узагальнення).  Словник синонімів української мови
  8. навичка — На́вичка, -чки, -чці; -вички, -вичок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. навичка — НА́ВИЧКА, и, ж. Схильність чи потреба діяти, вести себе певним чином; звичка. Мав [Гриць] навичку щонеділі впитися (Март., Тв., 1954, 58); Початкуючі диригенти вправляються в тактуванні перед дзеркалом...  Словник української мови в 11 томах
  10. навичка — Навичка, -ки ж. Привычка; навыкъ.  Словник української мови Грінченка