напій —
напі́й іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
напій —
[нап’ій] -пойу, ор. -пойеим, м. (ў) -пойі, р. мн. -пойіў
Орфоепічний словник української мови
напій —
-пою, ч. Спеціально приготовлена рідина, признач. для пиття.
Великий тлумачний словник сучасної мови
напій —
НАПІ́Й, по́ю, ч. Спеціально приготовлена рідина, признач. для пиття. На столах понаставляли багато тарілок, багато стаканів та чарок, а наїдків та напоїв було трохи (І. Нечуй-Левицький); Чай був улюбленим напоєм професора (В.
Словник української мови у 20 томах
напій —
НАПІ́Й (спеціально приготовлена рідина для пиття); ПИТВО́, ПИТТЯ́, ПІ́ЙЛО перев. зневажл., ПИТНЕ́ збірн., розм. (те, що п'ють, перев. у збірн. знач.); ТРУ́НОК (перев. алкогольний напій); НЕКТА́Р (надзвичайно приємний на смак напій).
Словник синонімів української мови
напій —
НАПІ́Й, по́ю, ч. Спеціально приготовлена рідина, признач. для пиття. На столах понаставляли багато тарілок, багато стаканів та чарок, а наїдків та напоїв було трохи (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
напій —
Напій, -по́ю м. Напитокъ. Ой куме мій молодий, то ваш напій дорогий. Гол. IV. 442. Я го буду тим вітати, тим напоєм частувати. Гол. І. 207.
Словник української мови Грінченка